Сьогоднішня неділя стоїть під девізом з 2 посл. до Коринтян 5,17

Отже, хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло, — ось постало [все] нове!

Псалом 102

Благослови, душе моя, Господа і, уся істото моя, — Ім’я святе Його.

2Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добрих Його нагород.

3Він прощає всі беззаконня твої, оздоровляє всі твої хвороби.

4Він визволяє твоє життя від тління, Він вінчає тебе милосердям і щедрістю.

5Він наповняє твоє бажання добром, і молодість твоя буде оновлена — мов у орла.

6Господь виявляє милість і суд усім скривдженим.

7Він відкрив Мойсеєві дороги Свої, а синам Ізраїлевим — бажання Свої.

8Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і багатомилостивий.

9Не назавжди буде Його гнів, не вічним буде Його обурення.

10Він не вчинив нам згідно з нашими гріхами, не відплатив нам за нашими беззаконнями.

11Бо як небо високо над землею, так Господь непорушно поставив милість Свою над тими, хто боїться Його.

12Як віддалений схід від заходу, так віддалив Він наші беззаконня від нас.

13Як батько милує синів, так Господь виявив милість до тих, які бояться Його.

14Адже Йому відомо, із чого ми створені: пам’ятай, що ми — порох!

15Людина — її дні, як трава; вона зацвіла, наче польова квітка,

16однак пронісся вітер над нею — і її більше не буде, і місця її вже не впізнати.

17Господнє ж милосердя від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і праведність Його — на синах синів,

18які зберігають Його завіт і пам’ятають про Його заповіді, щоб виконувати їх.

19Господь встановив Свій престол на небі, і Його царство над усім володіє.

20Благословіть Господа, усі ангели Його, міцні силою, — ви, які виконуєте слово Його, прислухаючись до голосу слів Його.

21Благословіть Господа, усі сили Його, слуги Його, що виконуєте волю Його.

22Благословіть Господа, усі діла Його, на кожному місці, — де влада Його. Благослови, душе моя, Господа.

 

Молитва

Милостивий, добрий Боже,

ти чудово створив цей світ, не залишай його самотнім.

У ці дні ми можемо спостерігати за пробудженням природи після зими. Нам подобається бачити, як знову все зеленіє.

Але ми також відчуваємо цю іншу сторону природи, яка загрожує життю та обмежує нас. Заохочуй нас і дай нам терпіння і надію, щоб ми могли пережити цей важкий час пандемії Корона-вірусу.

Амінь.

 

 

Ми послухаємо читання у Діяннях 17,22-34

22  Тож Павло, ставши серед Ареопага, сказав: Мужі-афінці, з усього бачу, що ви дуже побожні,

23  бо проходячи й оглядаючи ваші святині, я знайшов також жертовника, на якому написано: Невідомому Богові! Отже, я вам і проповідую Того, Кого, не знаючи, ви побожно шануєте.

24  Бог, Який створив світ і все, що в ньому, будучи Господом неба і землі, не живе в рукотворних храмах.

25  Він не приймає служіння людських рук, — тому що не потребує нічого, оскільки Сам дає всім життя, дихання й усе.

26  Створив Він з одного весь людський рід, щоби жив по всій поверхні землі, визначивши заздалегідь окреслені пори та межі їхнього проживання,

27  щоб шукали Бога: може, відчують Його і знайдуть, бо ж недалеко Він від кожного з нас.

28У Ньому ми живемо, рухаємося та існуємо, як деякі з ваших поетів казали: Адже і ми з Його роду!

29  Таким чином, будучи з Божого роду, ми не повинні вважати, що Божество подібне до золота, або срібла, або каміння — мистецького витвору та вигадок людини.

30  Отже, Бог, незважаючи на часи незнання, тепер наказує всім людям скрізь каятися,

31  тому що Він визначив день, коли має справедливо судити цілий світ через Мужа, Якого настановив, даючи віру всім, воскресивши Його з мертвих!

32  Почувши про воскресіння з мертвих, деякі почали глузувати, а інші сказали: Про це послухаємо тебе іншого разу!

33Тому Павло вийшов з-поміж них.

34А деякі чоловіки, приєднавшись до нього, повірили; серед них — Діонисій Ареопагіт, жінка, на ім’я Дамара, та інші з ними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проповідь

 

 

Недалеко Бог від кожного з нас.

Це, мабуть, найбільш влучне речення з тексту для проповіді.

 

Недалеко Бог від кожного з нас.

 

 

Можливо, ви пам’ятаєте моменти, коли з вами траплялося щось подібне: у такі моменти світ вже не такий, яким був раніше. Хоча все залишилось таким як і раніше: шум вулиці за вікном все ще тут, Я в тій же сорочці, що і раніше

і все ж щось змінилося, принаймні в цей момент.

 

Щось усередині змінилося. Світ уже не такий, як був раніше. Я дивлюсь на них іншими очима. Щось мене осяяло. Це може бути щось неймовірно красиве, але це також може бути сильний біль, який вразив мене і відкрив мені очі на те, що раніше було приховано від мене.

 

 

«Невідомому Богові!»: згідно з історією Діянь Апостолів, Павло розповідає про те, що він виявив, блукаючи по Афінах. Жодного вівтаря з цим написом ще не знайдено. Але хіба цей ярлик не дуже влучно висловлює досвід, до якого багато людей можуть мати відношення?

 

Вас зворушує щось неймовірно красиве або неймовірно сумне. Здається “невідомим” те, що сталось. Ви не можете класифікувати це як щось вже знайоме. Ви здивовані, і всіх доступних вам слів, категорій та зображень недостатньо. Вони не співрозмірні тому, що сталося зараз.

 

Тоді, можливо, ми спробуємо це якось класифікувати; Згідно з історією, Павло також робить це. Він спирається на історії творінь, знайомих іудею, а потім створює ці короткі та вражаючі речення “Недалеко Бог від кожного з нас. У Ньому ми живемо, рухаємося та існуємо”.

 

Не віриться, що існує непримиренний розрив між людиною та Богом. Бог, зізнається тут Павло, близький до людей. Ми можемо шукати божественну таємницю, навіть відчувати і знаходити Бога. Але це не само собою зрозуміло.

 

Іноді нічого з цього неможливо відчути. Тоді це звучить як насміх. У Ньому ми живемо, рухаємося та існуємо – іноді це звучить для нас далеким. Хтось відчуває себе далеко-далеко від Бога перед жорстокістю та руйнуванням у світі.

 

Минулого року ми пережили ситуацію, якої ніхто з нас не знав раніше. На початку пандемії ніхто не знав, як боротися з новим типом загрози. Ви могли бачити, як люди реагували дуже по-різному, навіть протилежно. Деякі вважали: Це не впливає на мене, я не повинен захищати себе, а інші не наважувались вийти за двері своєї квартири, бо боялись за своє здоров’я та своє життя.

 

На щастя, біблійні історії залишаються вражаюче реалістичними. На початку Біблія розповідає про людей, яким дано завдання приборкати руйнівні речі у світі, зберігати і плекати життя. І майже одночасно розповідається про насильство та вбивства про те, що Каїн вбив свого брата.

 

Біблійні історії не мають ілюзій, вони не затьмарюють всього руйнівного та темряви.

Біблійні розмови про релігію, божественність і природу є нещадними. Природа – це Боже добре творіння, а не невинна ідилія. Тільки позитивне мислення не зробить все знову добрим. Біблія говорить про Бога, але уникає обману людей щодо реальності.

 

Бог недалеко від кожного з нас. Можна знайти Бога. Однак це не само собою зрозуміло. Ви можете шукати не в тому місці або відчувати, що вам потрібно шукати голку в копиці сіна.

 

Те, що Бог дає можливість знайти себе – про це йдеться в молитві Отче Наш. Протягом століть християни молилися в Отче Наш: “До прийде царство твоє”. Іншими словами, прохання могло б звучати так: Боже, будь з нами, щоб можна було відчути щось із твоєї близькості.

 

- До прийде царство твоє! Іноді це можна пережити і відчути. Люди стикаються з божественним, дивуються, побожно, вражено.

Їм дарують щось дуже дорогоцінне на короткі хвилини, що змінює їх. Світ після цього вже не такий, як був до такого досвіду. Щось мене осяяло.

Невідомий Бог напрочуд наближається.

Недалеко Бог від кожного з нас.

Амінь

 

Молитва-прошення:

Наш Боже,

Ми живемо із загрозою вірусу вже більше року. Життя було обмежено більше року. Понад рік ми переживаємо, чи переживемо ми з нашими близькими загрозу Корона-вірусу здоровими?

Хтось втратив засоби до існування, іншим доводиться боятися, а хтось сумує за коханою людиною.

Ми не знаємо, чим усе це закінчиться, і часто думаємо:

Коли це се приведе? Помилуй нас.

 

Ми молимось про мир в Україні та в усьому світі. Помилуй і дай нам перепочинок, особливо в ці дні. Ми не знаємо, що для України означатимуть військові дії з російської сторони. Ми просимо тебе тримати нас у мирі та змилосердитися над людьми, які повинні жити у воєнних районах.

Амінь

 

Благословення

 

“Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм”

(Амінь, амінь, амінь)

Сьогоднішня неділя стоїть під девізом з Єв. від Йоанна 10,11a.27-28a

Я — Пастир добрий! Мої вівці слухаються Мого голосу, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною, і Я даю їм вічне життя

 

Псалом 22

Господь турбується про мене як пастир, — я ні в чому не матиму недостатку.

2На зелених лугах — там Він мене оселив, при тихих водах піклувався мною;

3мою душу навернув, провів мене стежками правди заради Свого Імені.

4Коли я піду навіть серед смертної тіні, не злякаюся зла, бо Ти зі мною. Твій жезл і Твій посох — вони втішили мене.

5Ти приготував переді мною трапезу в присутності тих, які мене тривожили. Ти намастив мою голову олією, Твоя п’янка чаша — найкраща.

6І Твоє милосердя супроводжуватиме мене в усі дні мого життя, і я поселюся в Господньому домі на довгі дні.

 

 

Загальна молитва

 

Помолимось

Боже, який захищає нас як наш добрий пастир, залишайся з нами і керуй нами, завжди давай нам новый початок, щоб ми могли наближатися один до одного і бути громадою між собою. Оберігай нас від темних долин і нехай ми будемо поруч один з одним знову і знову.

Дай нам свободу, необхідну нам для розвитку наших талантів.

Допоможи нам, щоб ми не зупинялись, занурюючись у свої думки. Дай нам залишатись на шляху, який приведе до тебе і твого Євангеліє.

Амінь

 

 

 

 

Ми послухаємо читання у Єзекіїла 34,1+2+10-16+31

 

 

1І до мене було Господнє слово, що промовляло: 2Людський сину, пророкуй проти пастирів Ізраїля, пророкуй і скажи пастирям: Так говорить Господь, Господь: О, пастирі Ізраїля! Хіба пастирі пасуть себе самих? Чи пастирі пасуть овець?

10так говорить Господь: Ось Я проти пастирів і домагатимуся Моїх овець з їхніх рук, і відставлю їх, щоб не пасли Моїх овець, і пастирі більше не пастимуть їх. І вирву Моїх овець з їхніх уст, і більше не будуть їм у їжу. 11Тому що так говорить Господь: Ось Я домагатимуся Моїх овець і навідаюся до них.

12Як пастир шукає своє стадо в день, коли є темрява і хмара посеред розлучених овець, так Я шукатиму Моїх овець і заберу їх з усякого місця, куди вони були розсіяні туди в похмурий день темряви. 13І виведу їх з народів, і зберу їх з країн, і введу їх у їхню землю, і пастиму їх на горах Ізраїля та в долинах, і в усякому поселенні землі. 14Я пастиму їх на доброму пасовиську, і їхні загороди будуть на високій горі Ізраїля. Там спатимуть і там спочинуть з доброю їжею, і пастимуться на ситому пасовиську на горах Ізраїля. 15Я пастиму Моїх овець, і Я дам їм спочинок, і вони пізнають, що Я — Господь. Так говорить Господь: 16Я шукатиму загибле і поверну те, що заблудило, і обв’яжу розбите та підкріплю слабке, і стерегтиму сильного та пастиму їх судом.

31Ви — Мої вівці, вівці Мого стада, а Я — Ваш Господь Бог, — говорить Господь.

 

 

2 читання: Йоанна 10,11-18

Я — Пастир добрий! Пастир добрий кладе Свою душу за овець.

12  Наймит же і той, хто не є пастирем, якому вівці не належать, коли бачить наближення вовка, кидає овець і втікає, а вовк хапає і розполохує [овець];

13  [наймит утікає], адже він — наймит і про овець не дбає.

14  Я — Пастир добрий. І Я знаю Своїх, і Мої знають Мене;

15  як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця, і кладу Свою душу за овець.

16  Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос, і буде одна отара й один Пастир.

17  Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу Свою душу, аби знову прийняти її.

18  Ніхто не бере її від Мене, але Я Сам віддаю її. Владу маю її віддати, і владу маю знову її прийняти; цю заповідь Я одержав від Мого Отця.

 

 

 

 

 

Проповідь

 

Як друга неділя після Великодня, сьогоднішній день стоїть під темою: Misericordias Domini – від Милосердя Божого, яка святкується як неділя

Доброго Пастира.

Господь мій добрий пастир не буду я в нужді. Це речення, мабуть, одне з найвідоміших речень у Біблії. Образ доброго пастиря, який передає безпеку, турботу та впевненість.

 

Однак реальність для більшості людей інша. Як найменше з кризою Корона-вірусу, нам усім стало зрозуміло, наскільки ми вразливі у своєму житті і наскільки мало безпеки забезпечують наші технічні та економічні можливості, коли бракує добрих пастирів.

 

 

На це вказує також біблійний текст, поданий для сьогоднішньої недільної проповіді. Але він також називає обнадійливу альтернативу в такій загрозливій ситуації.

 

Я думаю, нам це відомо в тій чи іншій мірі: корумповані еліти, великі та малі, недобросовісні лідери навіть у церкві. Не бракує пастухів, які лише самі пасуться, які хочуть лише нажитися на своїх вівцях, намагаючись врятувати власні голови. Влада політичних пастирів у Сирії та у великій країні неподалік, котрі також дозволяють розстрілювати власну зграю!

 

Але було б занадто просто, якби ми просто вказували на інших. Ми всі несемо відповідальність за свої сім’ї, за дітей, за подружжя і, нарешті, за себе та свій світ.

 

Так, ми повинні дбати про себе. Коли ви переростаєте своє дитинство, ви поступово відчуваєте, як незручно в нашому світі. І в якийсь момент, коли ти виріс, ти раптом це точно знаєш. Тому що ти пізнаєш ситуації, коли ти втрачаєш себе в хащах життя, а з тобою поряд нікого.

 

Ти помічаєш, що повинен піклуватися про себе, якщо хочеш пройти через це. І часом ти марно шукаєш того, хто тебе пізнає і полюбить. Хто не думає про себе в першу чергу і про свій власний прогрес? Що в цьому поганого?

 

 

Здається, що за історію людства за 2500 років від слів пророка Єзекіїля багато що не змінилося. Ще в 6 столітті до нашої ери ізраїльтяни опинилися в полоні у Вавилоні, оскільки їх еліта зазнала невдачі. Вони втратили засоби до існування як нація, і мали мало надії повернутися на батьківщину.

 

Сьогодні людство стикається з набагато більшими проблемами. Постраждала не лише одна нація. Ситуація загрозлива, коли ми думаємо про безвідповідальне ставлення людини до природи як про основу життя. Чудовими прикладами є пандемія Корона-вірусу, загроза війни та загроза ядерної енергії та забруднення.

 

На цьому етапі, вибачте мене за банальний приклад із сучасного сільського господарства, який показує складність ситуації:

100 років тому корова давала близько 2200 кг молока на рік. На сьогоднішній день ця кількість збільшена приблизно до 8500 кг і більше. Звичайно, це також має наслідки.

 

100 років тому корові було 20 років. На сьогоднішній день така високоросла та спеціально вигодована тварина може прослужити лише 5 років. Збільшення не проходить повз інгредієнти молока безслідно. І ми все-таки нас вчили, що молоко корисне.

 

 

Сьогодні деякі експерти радять бути обережними. Навіть з такими повсякденними речами вже не так просто вирішувати, що корисно, а що шкідливо. Було б непогано мати пастиря, який міг би дати чіткі відповіді.

­­­

Не опускати руки в цій ситуації і не просто віддаватися долі було важливо для пророка. Тож він оголосив сміливу альтернативу:

 

Бог – не будь-який Бог, але Бог, який звільняє та виводить з утисків та полону – він сам буде пастирем і робитиме те, що робить відповідальний пастух: Він буде пасти свою паству і не використовуватиме її безвідповідально.

 

Те чого Єзекіїль тоді не міг знати, це те як Бог, визволитель, виконуватиме свою пастирську посаду.

Сьогодні ми озираємося на багато років потому після Єзекіїля. Ісус показав нам, як Бог виконує свою пастирську службу.

 

 

Тільки згадайте, як Ісус поводився з дітьми та жінками, котрі в той час були річчю та товаром, але людьми для нього.

«Я добрий пастир, – каже Ісус, – вівці мої ніколи не загинуть, і ніхто не вирве їх з моєї руки».

 

Євангеліє розповідає, як люди реагували на це в той час: “Почувши це, вони підібрали каміння, щоб забити його”.

Коли вони чують, як охоронець життя говорить так, вони стають агресивними: який ідеальний світ він малює, щоб представляти себе в ім’я Бога!? Він спокушає людей.

 

Дивно! Те, що сказав Ісус, не змусило людей почуватися добре в той час. Вони відразу дають йому зрозуміти та відчути, як насправді виглядає світ, в якому ми живемо.

І як він незахищений живе сам, охоронець життя. Ми знаємо: вони його вб’ють. Не відразу, а пізніше.

 

Добрий пастир, ця нібито ідеалістична картина, яка здається нам такою затишною, бо, здається, уособлює ідеальний світ, була б неправдоподібна, якби не було яскравих плям.

 

Вони існують, люди, які серйозно сприймають свою відповідальність. Часто інші люди втручаються, бачать потребу і беруть участь, коли справжнім пастухам все одно.

 

Посилки, які все ще знаходяться ліворуч і не були забрані, є такою яскравою плямою. За посилками стоять люди, які пожертвували гроші, щоб зменшити потреби не лише тут, у Києві.

 

Я бачу ще один приклад у Домі Милосердя громади Св. Мартина тут, у Києві. Там волонтери опікуються тими, хто втратив усе, навіть своє житло.

 

Одного разу Ісус сказав: Що б ти не зробив з однією з цих найменших із моїх сестер та братів, ти зробив це зі мною.

 

Ми у святій Катерині також не хочемо закривати очі і серйозно сприймати свою відповідальність, щоб образ доброго пастиря не залишався просто красивою, ідеалістичною картиною.

Амінь.

 

Молитва-прошення:

Ми молимось за людей, які

шукають допомоги та наставництва у своєму житті.

Ми молимось за людей,

Хто знаходиться в темних долинах життя

Які не бачать світла в кінці тунелю

Ми особливо думаємо про тих, хто потрапив у біду в результаті заходів проти Корона-вірусу. Дай нам насторожені очі і відкрите серце, щоб ми могли зрозуміти, де потрібна допомога.

Ми закликаємо до тебе: Господи, помилуй …

 

Ми молимось за нашу церкву.

Зроби нас людьми

які справді запрошують до любові, віри та надії. Ми думаємо про людей, яких ніхто не запрошує.

Ми закликаємо до тебе: Господи, помилуй …

 

Ми молимось за людей

які повинні правити в політиці, церкві та економіці.

Дай їм розуміння їх відповідальності.

Ми молимось за людей

які стають жертвами терору та катастрофи.

Ми думаємо про серйозну ситуацію на Донбасі та в Криму. Ми закликаємо до тебе: Господи, помилуй і дай мир!

Амінь

 

Благословення

 

“Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм”

(Амінь, амінь, амінь)

Ісая40, 26 – 31

Погляньте на висоту вашими очима і придивіться. Хто це все виставив напоказ? Той, Хто виводить за числом Свій світ, усіх покличе по імені. Від великої слави і в силі моці нічого від Тебе не затаїлося. 27Тож не говори, Якове, і що ти сказав, Ізраїле: Зникла моя дорога від Бога, і мій Бог відкинув суд і відступив. 28Тепер хіба ти не зрозумів, чи не почув? Бог вічний! Бог, Який створив краї землі, не голодніє і не втомлюється, і Його розум не можна дослідити! 29Він дає голодним силу і не засмученим — смуток. 30Адже молоді голодуватимуть, і юнаки втомляться, і вибрані будуть безсилі. 31А ті, хто очікує Бога, одягнуться в силу, відростять крила, як орли, вони бігатимуть і не потомляться, ходитимуть і не зголодніють.

 

2 читання: від Йоанна 21, 1 – 13

1  Після цього знову з’явився Ісус [Своїм] учням [по воскресінні з мертвих] біля Тиверіадського моря. А з’явився так:

2  були разом Симон-Петро й Хома, прозваний Близнюком, і Натанаїл, який був з Кани Галилейської, і сини Зеведеєві, й інші два Його учні.

3  Каже їм Симон-Петро: Іду рибу ловити! Говорять йому: Ідемо й ми з тобою. Вони вийшли, [тут же] сіли в човен, та тієї ночі не зловили нічого.

4  Як настав ранок, став Ісус на березі, але учні не впізнали, що це Ісус.

5  Каже їм Ісус: Діти, чи є у вас щось поїсти? Відповіли йому: Немає.

6  Він же сказав їм: Закиньте невода праворуч човна — і зловите. Вони закинули, і вже не могли витягти його від великої кількості риби.

7  Тоді учень, якого любив Ісус, каже Петрові: Це ж Господь! Симон-Петро, почувши, що це Господь, накинув на себе одяг, бо був нагий, і кинувся в море.

8А інші учні попливли човном, оскільки були недалеко від землі, якихось двісті ліктів, тягнучи невода з рибою.

9  Коли вийшли на землю, бачать, що розкладений жар і лежить на ньому риба й хліб.

10Ісус каже їм: Принесіть тієї риби, яку ви нині зловили.

11  Симон-Петро пішов і витяг на землю невода, повного великих риб, — сто п’ятдесят три; і хоч стільки було, невід не порвався.

12  Каже їм Ісус: Підходьте, їжте. Жодний учень не наважився запитати Його: Хто Ти? — бо знали, що це Господь.

13  Ісус підходить, бере хліб, дає їм, а також рибу.

 

Проповідь

Текст для проповіді від Йоанна 21, 1 – 13

 

Неймовірно гарна історія! Рано вранці біля озера Тверія рибалки займаються своїми справами і раптом впізнають воскреслого Ісуса в людині на березі! Зворушлива історія Великодня, але яка має дивне місце в Єв. від Йоанна 21.

Оскільки в попередньому розділі, Йоанна 20, автор насправді вже завершив своє Євангеліє. Він лише бажає своїм читачам, щоб завдяки вірі вони мали життя в ім’я Ісуса Христа. Але потім, несподівано, є продовження, додаток, так би мовити, з іншою великодневою історією.

Ми можемо запитати, до якого часу насправді належить ця історія. Чи повернулись учні Ісуса після того, як Учитель відкрився їм за закритими дверима в Єрусалимі і навіть дав їм апостольську владу (Івана 20, 19-23) – чи справді вони повернулися до Галілеї, щоб продовжувати рибальську торгівлю?

 

 

Це більше схоже на те, що ми маємо справу з двома різними традиціями: за однією, воскреслий з’явився на третій день в Єрусалимі, за іншою -лише пізніше в Галілеї.

В Євангеліях від Матвія та Марка ми читаємо, що Ісус «після воскресіння випередить (учнів) у Галилеїї» (Мт 26:32; Мк 14:28). Історія Йоанна 21 випливає з цієї традиції.

Важливо пам’ятати про це: зустріч на Тверійському озері не відбувається після того, як учні вже знали про воскресіння Ісуса, ніби вони вже пережили це в Єрусалимі; ні, їх досвід тепер абсолютно новий і несподіваний.

Якщо вони відновили свою попередню рибальську торгівлю, це свідчить про те, що вони вважали, що час із Ісусом закінчився; що вони більше нічого не чекали. Тим більшим їх здивування тим, що зараз відбувається.

 

Розповідь сповнена символічних вказівок. Перш за все: Скільки учнів зібралося біля Тверійського озера? Не дванадцять, як раніше, навіть не одинадцять, як після невдачі Юди Іскаріотського, а сім. Сім – це число всієї, всеохоплюючої церкви Христа, як у книзі Об’явлення Христос звертається до семи церков.

 

Ми знаходимо ще одну символіку в діяльності риболовів. Спочатку це здається безглуздим: цілу ніч вони взагалі нічого не ловлять. Але потім вони чують заклик незнайомця на березі: “Викиньте сітку на інший бік човна!” І ось: там змінюється щось основоположне; переоцінка всіх цінностей. Вони більше не можуть витягти сітку через велику кількість риби!

 

 

Ми дізнаємося прошвидку реакцію від двох із семи учнів: від Петра та від учня, «якого Ісус любив», улюбленого учня, якого ми можемо визначити як Йоанна. Чивпізнав Йоанн у фігурі на березі свого вчителя? Нам конкретно не кажуть. Але чи не повірив в те самеулюблений учень, коли не побачив нічого, крім порожньої могили? (Йоанна 20, 8)

 

Як розпізнати улюблену людину? Може по голосу? Я думаю, що це була здебільшого справа сердечна. Якимось чином улюблений учень відчув, що чудодійний улов риби був завдяки улюбленому господареві. Звідси його приголомшений крик: “ЦЕ ГОСПОДЬ!”

Так, але тепер почуйте Петра, як він реагує. Йому все одно, що між ним та фігурою на березі є двісті ліктів води. Він давно забув сцену, в якій колись він хотів бігти по хвилях, як Ісус. Він бачив свого господаря! Він сміливо стрибає у воду і під час плавання досягає берега.

 

То чи він перший, хто побачив воскреслого особисто? Таке припущення добре підходило б до висловлювання апостола Павла, яке, безумовно, набагато старше останнього розділу Євангелія від Йоанна: а саме те, що Христос воскрес на третій день, а потім його побачив Кифа – тобто Симон Петро ( 1 Коринтянам 15, 5).

Символіка нашої історії досягає ще більшого. Інші учні також доходять до берега, і вони тягнуть за собою сітку з рибою. Тут 153 великі риби! Згідно зі старим коментарем, в океані було стільки різних видів риб.

 

Ця риболовля відразу нагадує нам той уривок з Луки 5, де учням обіцяють, що одного разу вони стануть «рибалками людей»: що вони будуть ловити людські душі у сіті Доброї Звістки: людей з усіх країн, з усіх народів, з усіх релігій: 153 цілком може вказувати на Церкву, що зароджується, загалом та в її різноманітності.

Ісус сидить на березі, де горить вугілля. Є хліб, учні приносять трохи своєї риби, а Ісус каже: “Прийдіть і поїжте!” Жоден з учнів не наважується запитати: «Хто ти?» Тому що – так сказано – «вони знали, що це Господь». Їх серце дало їм відповідь.

У заключній книзі Біблії, Книзі Об’явлення, ми знаходимо ключ до цієї чудової історії. Воскреслий Христос каже: “Хто почує мій голос і впустить мене, я увійду і з ним пообідаю Господню вечерю, а він зі мною”. Це спільне спілкування, в якому ми, як учні Ісуса, глибоко відчуваємо зв’язок із воскреслим Господом.

 

Хліб та риба … Коли з’явився  маленький хлопчик, якому мати дала з собою п’ять хлібів та дві риби як провіант, яких тоді було достатньо, щоб наситити п’ять тисяч голодних людей? Господня вечеря достатня для всіх, це обіцянка для всіх народів світу.

 

Якщо ми ще раз уважно прочитаємо історію про чудодійну риболовлю, то, можливо, ми знайдемо глибший зміст у вогні від вугілля. Вогонь означає тепло, він означає жар! Трапеза з Воскреслим – це не просто пікнік, він пронизаний духом і вогнем. Христос пропонує нам страву пронизану духом та вогнем.

 

Те, що сім учнів пережили там на Тверійському озері, – це запрошення для всіх нас і для кожного з нас. Ми тут, в Україні, є однією із 153 рибин, що були виловлені в сіті ДоброїЗвістки. І сіті не розірвані, бо «Церква заснована / виключно на Ісусі Христі» (EGB 264)

 

Однак водночас це запрошення для кожного з нас. Воскреслий стукає у двері наших сердець; нам не потрібно запитувати: “Хто ти?” Бо без слів ми розуміємо, що це Господь. І якщо ми впустимо його, він прийде і розділить трапезу з нами, а ми з ним.

Якщо ти колись вже прожив цю великодневу історію і розумієш, що саме Господь чекає тебе на іншому березі – можливо, ти, як Петро, ​​негайно стрибнеш у воду, полишиш свої старі впевненості і – так би мовити , «попливеш» – назустріч Господу. Христос воскрес! Я бажаю Вам радісного ​​Великодня