Сердечне запрошення на введення на посаду нашого нового пастора Матіаса Лазі,

22 вересня 2018.

Ми починаємо о 18 годині святковим богослужінням по завершені якого відбудеться прийом у церкві Св. Катерини.

 

Після того, як в лютому 2018р. мою кандидатуру обрали на загальних зборах громади Св. Катерини, Євангелічна Церква Німеччини (EKD)направила мене на службу на 6 років.

До того, протягом 9 років, я ніс пасторське служіння в невеликій громаді на півдні Німеччини. Починаючи з липня, я є пастором в Києві.

Коли я приїхав до Києва, мене дуже щиро прийняли та надали можливість проживати у квартирі, недалеко від церкви Св. Катерини.

Багато друзів питали мене, чому я обрав саме Київ місцем свого служіння. Ще підчас мого першого візиту до Києва, це місто мене вразило. Треба сказати й про велику щирість, з якою мене прийняли у церковній громаді, незважаючи на те, що ніхто не знав, що я є пастором. Між тим, я міг освоюватися в Києві, і завдяки багатьом дружелюбним та відкритим людям, це не викликало труднощів. Добре, що у церкві розмовляють німецькою. Мої знання мови поки що не на найвищому рівні, але сподіваюсь, що завдяки вашій підтримці, результат вже скоро буде помітним.

Окрім богослужінь, я вважаю своїм завданням подбати про те, щоб у громаді завжди було чути німецьку мову. Кожної неділі о 10 ранку ми проводимо наші богослужіння у Кірсі Св. Катерини. Мова богослужінь – німецька та російська. Я відповідальний за німецьку частину, і наш перекладач перекладає все на російську мову. Я б хотів, щоб у нашій громаді й надалі царювала щирість, єдність та екуменічна відкритість.

Завітайте до нас! Ласкаво просимо!

Пастор Матіас Лазі

 

1. Господь і Учитель наш Ісус Христос, кажучи: «Покайтеся…», заповідав, щоб усе життя віруючих було покаянням.
2. Це слово [«покайтеся»] не може бути зрозуміле як таке, що відноситься до таїнства покаяння (тобто до сповіді і відпущення гріхів, що звершується служінням священика).
3. Однак відноситься воно не тільки до внутрішнього покаяння; навпаки, внутрішнє покаяння — ніщо, якщо у зовнішньому житті не тягне за собою цілковитого умертвіння плоті.
4. Тому покарання залишається до тих пір, поки залишається ненависть людини до нього (це і є справжнє внутрішнє покаяння), іншими словами — аж до входження в Царство Небесне.
5. Папа не хоче і не може прощати будь-які покарання, крім тих, що він наклав або своєю владою, або з церковного права.
6. Папа не має влади відпустити жодного гріха, не оголошуючи і не підтверджуючи відпущення ім’ям Господа; крім того, він дає відпущення тільки у відведених йому випадках. Якщо він нехтує цим, то гріх перебуває і далі.
7. Нікому Бог не прощає гріха, не змусивши в той же час скоритися у всьому священикові, Своєму наміснику.
8. Церковні правила покаяння накладалися тільки на живих і, відповідно до них, не повинні накладатися на померлих.
9. Тому на благо нам Святий Дух, що діє в папі, в декретах якого завжди виключений пункт про смерть і крайні обставини.
10. Неосвічено і несправедливо вчиняють ті священики, які і в Чистилищі залишають на померлих церковні покарання.
11. Кукіль цього вчення — про зміну покарання церковного в покарання Чистилищем — безумовно посіяний тоді, коли спали єпископи.
12. До того, церковні покарання накладалися не після, але перед відпущенням гріхів, як випробування правдивого покаяння.
13. Померлі все спокутують смертю, і вони, будучи вже мертві згідно з церковними канонами, за законом мають від них звільнення.
14. Недосконала свідомість, або благодать померлого, неминуче несе з собою великий страх; і він тим більше, чим менше сама благодать.
15. Цей страх і жах вже самі по собі достатні (бо про інші речі я промовчу), щоб підготувати до страждання в Чистилищі, адже вони — найближчі до жаху відчаю.
16. Звісно ж, що Пекло, Чистилище і Небеса — різні між собою, як різні відчай, близькість відчаю і безтурботність.
17. Звісно ж, що як неминуче в душах зменшується страх в Чистилище, так приростає благодать.
18. Звісно ж, що не доведене ні розумними підставами, ні Святим Письмом, що вони перебувають поза станом [придбання] заслуг або причащання благодаті.
19. Представляється також недоведеним і те, що всі вони впевнені і спокійні про своє блаженство, хоча ми в цьому абсолютно переконані.
20. Отже, папа, даючи «повне прощення всіх покарань», не має на увазі виключно всі, але єдино ним самим накладені.
21. Тому помиляються ті проповідники індульгенцій, які оголошують, що за допомогою папських індульгенцій людина позбавляється від будь-якого покарання і спасається.
22. І навіть душі, які перебувають в Чистилищі, він не звільняє від того покарання, яке їм належало, згідно з церковним правом, спокутувати в земному житті.
23. Якщо кому-небудь може бути дане повне прощення всіх покарань, безсумнівно, що воно дається найправеднішим, тобто небагатьом.
24. Отже більшу частину народу обманюють цією рівною для всіх і пихатою обіцянкою звільнення від покарання.
25. Яку владу папа має над Чистилищем взагалі, таку всякий єпископ або священик має в своєму дієцезії або приході зокрема.
26. Папа дуже добре вчиняє, що не владою ключів (якої він зовсім не має), але заступництвом дає душам [в Чистилищі] прощення.
27. Людські думки проповідують ті, які вчать, що зараз, як тільки монета задзвенить у ящику, душа вилітає з Чистилища.
28. Воістину, дзвін золота в ящику здатний збільшити лише прибуток і користолюбство, церковне ж заступництво — єдино в Божій волі.
29. Хто знає, чи всі душі, які перебувають в Чистилищі, бажають бути викупленими, як сталося, розповідають, зі св. Северином і Пасхалієм.
30. Ніхто не може бути впевнений в істинності свого каяття і — багато менше — в отриманні повного прощення.
31. Наскільки рідкісний той, хто істинно розкаявся, настільки ж рідкісний, хто за правилами купує індульгенції, іншими словами — надзвичайно рідкісний.
32. Навіки будуть засуджені зі своїми вчителями ті, хто увірували, що за допомогою відпускних грамот вони знайшли спасіння.
33. Особливо слід остерігатися тих, що вчать, що папські індульгенції — це безцінний Божий скарб, за допомогою якого людина примиряється з Богом.
34. Бо їх пробачаюча благодать звернена тільки на покарання церковного покаяння, встановлені по-людськи.
35. Не по-християнськи проповідують ті, які вчать, що для викупу душ із Чистилища або для отримання сповідальної грамоти не потрібне каяття.
36. Всякий християнин, що істинно розкаявся, отримує повне звільнення від покарання і провини, уготовані йому навіть без індульгенцій.
37. Кожен справжній християнин, і живий, і мертвий, бере участь у всіх благах Христа і Церкви, даровані йому Богом, навіть без відпускаючих грамот.
38. Папським прощенням і участю не слід ні в якому разі нехтувати, бо вони (як я вже сказав) є оголошенням Божого прощення.
39. Непосильною працею стало навіть для найбільш вчених богословів одночасно вихваляти перед народом і щедрість індульгенцій, і істинність каяття.
40. Істинне каяття шукає і любить покарання, щедрість же індульгенцій послаблює це прагнення і вселяє ненависть до них або принаймні дає привід до цього.
41. Обережно слід проповідувати папські відпущення, щоб народ не зрозумів хибно, ніби вони краще всіх інших справ благодіяння.
42. Потрібно навчати християн: папа не вважає покупку індульгенцій навіть в малому ступені порівнянною з ділами милосердя.
43. Потрібно навчати християн: той, хто подає жебракові або позичає нужденному, вчиняє краще, ніж той, хто купує індульгенції.
44. Бо благодійністю примножується благодать, і людина стає кращою; за допомогою ж індульгенцій вона не стає кращою, але лише вільнішою від покарання.
45. Потрібно навчати християн: той, хто, бачачи жебрака і нехтуючи їм, купує індульгенції, не папське отримає прощення, але гнів Божий накличе на себе.
46. Потрібно навчати християн: якщо вони не володіють статками, їм ставиться в обов’язок залишати необхідне в своєму будинку, і ні в якому разі не витрачати надбання на індульгенції.
47. Потрібно навчати християн: покупка індульгенцій — справа добровільна, а не примусова.
48. Потрібно навчати християн: папі як більш потрібна, так і більш бажана, — при продажі відпускної — благочестива за нього молитва, ніж виручені гроші.
49. Потрібно вчити християн: папські відпущення корисні, якщо вони не покладають на них надії, але вельми шкідливі, якщо через них вони втрачають страх перед Богом.
50. Потрібно вчити християн: якби папа дізнався про зловживання проповідників відпущенням, він вважав би за краще спалити дотла храм св. Петра, ніж зводити його зі шкіри, м’яса і кісток своїх овець.
51. Потрібно навчати християн: папа, як до того зобов’язує його борг, так і насправді хоче, — навіть якщо необхідно продати храм св. Петра — віддати зі своїх грошей багатьом із тих, у кого гроші виманили деякі проповідники відпущень.
52. Марна надія спасіння за допомогою відпускних грамот, навіть якщо комісар, мало того, сам папа віддасть за них у заклад власну душу.
53. Вороги Христа і папи суть ті, хто заради проповідування відпущень наказують, щоб слово Боже абсолютно замовкло в інших церквах.
54. Шкода завдається слову Божому, якщо в одній проповіді однаково або довше часу витрачається на відпущення, ніж на нього.
55. Думка папи, безумовно полягає в тому, що якщо індульгенції — мізерне благо — славлять з одним дзвоном, однією процесією і молебнем, то Євангелія — вище благо — належить проповідувати з сотнею дзвонів, сотнею процесій і сотнею молебень.
56. Скарби Церкви, звідки папа роздає індульгенції, — і не названі достатньо, і невідомі християнам.
57. Безсумнівно, що цінність їх — і це очевидно — неминуща, бо багато проповідників не так щедро їх роздають, як охоче збирають.
58. Також не є вони заслугами Христа і святих, бо вони постійно — без сприяння папи — дарують благодать внутрішній людині, і хрест, смерть і Пекло зовнішній людині.
59. Скарби Церкви, — сказав св. Лаврентій, — це бідняки Церкви, але він вжив це слово за звичаєм свого часу.
60. Ми по необачності заявляємо, що ключі Церкви, даровані служінням Христа, — ось той скарб.
61. Бо виявляється, що для звільнення від покарань і для прощення, в певних йому випадках достатньо влади папи.
62. Істинний скарб Церкви — це пресвяте Євангеліє (Благовістя) про славу і благодать Бога.
63. Але воно заслужено дуже ненависне, бо перше робить останніми.
64. Скарб же індульгенцій заслужено дуже любимий, бо останніх робить першими.
65. Отже, скарби Євангелія — це сіті, якими перш уловлювалися люди від багатств.
66. Скарби ж індульгенцій — це сіті, якими нині уловлюються багатства людей.
67. Індульгенції, які, як виголошують проповідники, мають «вищу благодать» істинно такі, оскільки приносять прибуток.
68. Насправді ж вони в найменшій мірі можуть бути порівнянні з Божою благодаттю і милосердям Хреста.
69. Єпископам і священикам ставиться в обов’язок приймати комісарів папських відпущень з усіляким благоговінням.
70. Але ще більше їм ставиться в обов’язок дивитися в усі очі, слухати, аж рота роззявивши, щоб замість папського доручення вони не проповідували власні вигадки.
71. Хто говорить проти істини папських відпущень — нехай буде той підданий анафемі і проклятий.
72. Але хто стоїть на сторожі проти розгнузданої і нахабної мови проповідника — нехай буде той благословенний.
73. Як справедливо папа вражає відлученням тих, хто на шкоду торгівлі відпущеннями замишляє всілякі хитрощі.
74. Так набагато страшніше він має намір вразити відлученням тих, хто під приводом відпущень замишляє завдати шкоди святій благодаті й істині.
75. Сподіватися, що папські відпущення такі, що можуть пробачити гріх людині, навіть якщо вона — припускаючи неможливе — збезчестить Матір Божу — означає втратити розум.
76. Ми говоримо проти цього, що папські відпущення не можуть усунути ані найменшого пробачного гріха, що стосується провини.
77. Стверджувати, що св. Петро, якби був папою, не міг би дарувати більше благодіянь, — є хула на св. Петра і папу.
78. Ми говоримо проти цього, що цей і взагалі всякий папа дарує більше благодіянь, а саме: Євангеліє, сили чудодійні, дари зцілень та інше,  як сказано в Першому посланні до коринтян, 12 розділ.
79. Стверджувати, що пишно піднятий хрест із папським гербом рівнозначний хресту Христовому, значить зневажати Бога.
80. Єпископи, священики і богослови, що дозволяють вести такі розмови перед народом, відповідатимуть за це.
81. Це зухвале проповідування відпущень призводить до того, що повагу до папи навіть ученим людям нелегко захищати від наклепів і, більш того, підступних запитань мирян.
82. Наприклад: Чому папа не звільнить Чистилище заради пресвятої любові до ближнього і вкрай тяжкого становища душ — тобто через найголовніше, — якщо він в той же час незліченну кількість душ рятує заради знехтуваних грошей на будівництво храму — тобто через найнезначніше?
83. Або: Чому панахиди та щорічні поминання померлих продовжують відбуватися, і чому папа не повертає або не дозволяє вилучити пожертвувані на них кошти, в той час як грішно молитися за вже викуплених із Чистилища?
84. Або: В чому полягає ця нова благодать Бога і папи, що за гроші безбожнику і ворогові Божому вони дозволяють придбати душу благочестиву і Богу люб’язну, однак за страждання таку ж благочестиву і улюблену душу вони не спасають безкорисливо, з милосердя?
85. Або: Чому церковні правила покаяння, насправді що вже давно через незастосування себе скасували і мертві, до сих пір ще оплачуються грошима за надані індульгенції, немов вони ще в силі і живі?
86. Або: Чому папа, який нині багатший, ніж найбагатший Крез, зводить цей єдиний храм св. Петра охочіше не на свої гроші, але на гроші жебраків віруючих?
87. Або: Що папа прощає або відпускає тим, хто за допомогою істинного покаяння має право на повне прощення і відпущення?
88. Або: Що могло додати Церкві більшого блага, якщо папа те, що він робить тепер раз, здійснював сто разів на день, наділяючи кожному, хто вірує, цим прощенням і відпущенням?
89. Якщо папа прагне врятувати душі швидше відпущеннями, ніж грошима, чому він скасовує даровані раніше булли і відпущення, між тим як вони однаково дієві?
90. Придушувати тільки силою ці вельми лукаві доводи мирян, а не вирішувати на розумній підставі, значить, виставляти Церкву і папу на осміяння ворогам і робити нещасними християн.
91. Отже, якщо індульгенції проповідуються в дусі і по думці папи, всі ці доводи легко знищуються, більше того, просто не існують.
92. Отож, розсіються всі пророки, що проповідують народу Христовому: «Мир, мир!» — а миру немає.
93. Благо несуть усі пророки, що проповідують народу Христовому: «Хрест, хрест!» — а хреста немає.
94. Слід закликати християн, аби вони з радістю прагнули слідувати за своїм главою Христом через покарання, смерть і пекло.
95. І більше уповали через великі утиски увійти на небо, ніж безтурботним спокоєм.

Джерело: r500.ua

 

Дорогі друзі, 06 жовтня 2017 року у Києві відбувся шостий з’їзд німців України. «Відносини з німецькою меншиною в Україні нам дуже дорогі – через тісний історичний та культурний зв’язок, але і тому, що ми вбачаємо у Вашій громаді сполучну ланку між Німеччиною і Україною»,- наголосив Вольґанґ Біндзайль, Постійний заступник Посла Федеративної Республіки Німеччина.
Також Хартмут Кошик, Уповноважений Федерального уряду Німеччини у справах переселенців і національних меншин, підтвердив у своєму вітальному слові широку підтримку України Німеччиною у тяжкі часи та підкреслив, що «цей з’їзд німців закладає основи роботи німецької меншини в Україні на наступні чотири роки».
Детальніше за посиланням: http://deutsche.in.ua/…/sostoyalsya-6-y-sezd-nemcev-ukrainy…

Шановні пані та панове, дорогі колеги та друзі!

24 вересня 2017 року виповнюється 250 років Німецькій євангелічно–лютеранській громаді у Києві. З цієї нагоди, запрошуємо вас відсвяткувати цей ювілей спільною молитвою!

Чекаємо на вас на урочистій Службі Божій у неділю, 24 вересня 2017 року о 10:00 у Німецькій євангелічно-лютеранській церкві святої Катерини за адресою: вул. Лютеранська, 22.